PUMTS. 2020; 39(3): 5-10.
https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.03.005
Full text (PDF)

Захворювання органів травлення в дітей завдяки їх широкій розповсюдженості, особливостям
клінічного перебігу, високому ризику ранньої маніфестації становлять серйозну медико-соціальну проблему. Витоки багатьох хронічних захворювань травної системи дорослих лежать у дитячому та підлітковому віці, тобто значення профілактики, своєчасної діагностики та лікування цих захворювань на ранніх етапах їх розвитку є очевидним. Нині виділено самостійний науковий напрям і створено Національну Асоціацію педіатрів-гастроентерологів і нутриціологів України, найважливішими завданнями якої, разом із розв’язанням актуальних питань патології травного тракту, є розробка основоположних позицій харчування здорових дітей усіх вікових груп, пропаганда грудного вигодовування, розробка принципів лікувального харчування на сучасному рівні.
Перед дитячими гастроентерологами стоять важливі завдання: посилення профілактичного напряму, що створює можливість зниження дитячої гастроентерологічної захворюваності. Звичайно, удосконалення потребують питання організації раціонального харчування здорової та хворої дитини. Не менш важливі питання харчування дітей в організованих колективах, лікувально-профілактичних установах. Назріла необхідність визначитися з роллю і значенням харчування в ранньому житті (підтримка міжнародної програми Early Life Nutrition), розвитку методів специфічної профілактики захворювань травної системи (вірусний гепатит, гастродуоденальна патологія), удосконалення методів ендоскопічної, променевої й генетичної діагностики гастроентерологічних захворювань, упровадження в практику ефективних медикаментозних і немедикаментозних методів лікування бактеріальної й вірусної інфекцій, використання новітніх генетичних та імуномодулюючих методик.

REFERENCES

1. Belousov, Yu. V., Belousova, O. Yu., Babadzhanyan, E. N., Voloshina, L. G., Pavlenko, N. V., & Solodovnichenko, et al. (2013). Etapy stanovleniya Kharkovskoy shkoly detskoy gastroenterologii [Stages of the Kharkov School of Pediatric Gastroenterology]. Problemy bezperervnoi medychnoi osvity ta nauky — Problems of uninterrupted medical education and science, 3, 14-16. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/ Psmno_2013_3_5.
2. Shadrin, O. H., Dobrianskyi, D. O., Niankovskyi, S. L., Klymenko, V. A., & Belousova, O. Iu. (2013). Sovremennye tendentsyy v pytanyy detei ranneho vozrasta (12–36 mes.): Evropeiskyi і myrovoi opyt. Tekst nauchnoi staty po spetsyalnosty «Klynycheskaia medytsyna» [Current trends in the nutrition of young children (12–36 months): European and world experience. The text of the scientific article on the specialty «Clinical Medicine»]. Zdorove rebenka — Child health, 2, 45, 95–107.
3. Belousova, О. Yu. (2015). Detskiye istoki vzroslykh bolezney. ili gde iskat prichiny khronicheskikh zabolevaniy vzroslogo naseleniya [Children’s origins of adult diseases, or where to look for the causes of chronic diseases of the adult population]. Pedyatryia — Pediatrics, 1 (2), 35–39.
4. Shadrin, O. G., Belousova, O. Yu. (2015). Pediatricheskaya gastroenterologiya i nutritsiologiya: problemy i perspektivy [Pediatric gastroenterology and nutrition: problems and prospects]. Zdorove rebenka — Child health, 62, 9–12. Retrieved from http://www.mif-ua.com/archive/article/40883.
5. Belousova, O. Yu. (2015). Naukovo-praktychna konferentsiia z mizhnarodnoiu uchastiu, prysviachena pamiati prof. Yu. V. Belousova «Pediatrychna hastroenterolohiia: nauka i praktyka» [Scientific and practical conference with international participation, dedicated to the memory of professor Yu. V. Belousov «Pediatric gastroenterology: science and practice»]. Problemy bezperervnoi medychnoi osvity ta nauky — Problems of uninterrupted medical training and science, 3, 87–90. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Psmno_2015_3_25.
6. Beketova, G. V., Mozgovaya, G. P., Bezdetko, N. V. (2018). Funktsionalnyye gastrointestinalnyye rasstroystva u detey i podrostkov: patogeneticheskaya sushchnost. Innovatsionnyye podkhody k terapii. Vzglyad pediatra. Psikhologa i klinicheskogo farmakologa [Functional gastrointestinal disorders in children and adolescents: the pathogenetic essence, innovative approaches to therapy. View of a pediatrician, psychologist and clinical pharmacologist]. Pedyatryia. Vostochnaia Evropa — Pediatrics. Eastern Europe, 6, 1, 94–108.

PUMTS. 2020; 39(3): 33-36.
https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.03.033
Full text (PDF)

Для майбутніх лікарів важливі горизонтальна міждисциплінарна інтеграція та набуття практичних навичок, розвиток клінічного мислення та формування професійних умінь, які є необхідними для спеціаліста під час роботи з нестандартними хворими відповідно до особливостей перебігу, наявної супутньої патології та можливих ускладнень. Перевагою інтерактивних технологій є змога співпрацювати та закріплювати навички групою, виховувати здатність до професійної взаємодії, комунікації та міждисциплінарної співпраці. Розроблено й упроваджено інтерактивний метод навчання у навчальний процес студентів. Групу студентів розподіляємо на три підгрупи, кожна з яких отримує конкретне завдання щодо захворювань слизової оболонки ротової порожнини відповідно до теми заняття. Суть завдання полягає в тому, що відповідно до вказаного діагнозу студентам необхідно відібрати патогномонічні ознаки, що стосуються лише визначеного для їх підгрупи захворювання: загальні симптоми, суб’єктивні відчуття в ділянці ураження слизової оболонки ротової порожнини й детально зазначити об’єктивні дані.
Підсумковий етап передбачає оцінювання роботи студентів за такими критеріями: теоретична підготовка, клінічне мислення, участь у дискусії, взаємодія в групі, компетентнісний підхід до розв’язання завдання, уміння прийняти правильне рішення. Інтерактивні методи навчання розвивають у студентів клінічне мислення, навчають їх аналізу та синтезу під час роботи з інформацією, виховують здатність до професійної взаємодії та колегіального підходу в розв’язанні задач, забезпечують краще засвоєння теоретичних знань.

REFERENCES

1. Pavlyshyn, H. A., Bihuniak, T. V., & Savaryn, T. V. (2015). Keis-metod navchannia u medychnii osviti [Casemethod of teaching in medical education]. Medychna osvita — Medical education, 3, 67–69.
2. Kolisnyk, P. F., & Kolisnyk, S. P. (2013). Vprovadzhennia interaktyvnykh tekhnolohii navchannia u vyshchykh navchalnykh medychnykh zakladakh pry pidhotovtsi studentiv — inozemnykh hromadian [Introduction of interactive technologies of education in higher educational medical institutions at preparation of foreign students]. Svit biolohii ta medytsyny — The world of biology and medicine, 3, 175.
3. Hryh, N. I., & Shekera, O. O. (2015). Vykorystannia prohresyvnykh pedahohichnykh tekhnolohii z metoiu optymizatsii formuvannia profesiinoi kompetentnosti likaria [The use of advanced pedagogical technologies in order to optimize the formation of professional competence of the doctor]. Visnyk problem biolohii i medytsyny — Bulletin of problems of biology and medicine, 1 (117), 62–65.
4. Petrushanko, T. O., Hasiuk, N. V., Moshel, T. M., & Popovych, I. Iu. (2013). Dyskusiia yak odyn iz metodiv stymuliuvannia navchalno-piznavalnoi diialnosti studentivmedykiv v ramkakh roboty studentskoho naukovoho tovarystva [Discussion as one of the methods of stimulating educational and cognitive work of medical students in the framework of the student scientific society]. Svit biolohii ta medytsyny — The world of biology and medicine, 3(39), 164–166.
5. Hasiuk, N. V., Kostenko, Ye. Ia., & Klitynska, O. V. (2016). Metodolohichni pidkhody do vdoskonalennia rivnia praktychnykh navychok, yak nevidiemna skladova osvity likariv-stomatolohiv [Methodological approaches to improving the level of practical skills as an integral part of the education of dentists]. Ukraina. Zdorovia natsii — Ukraine. Health of the Nation, 4/1(53), 73–76.
6. Hasiuk, N. V., Antonyshyn, I. V., Pohoretska, K. V., & Levandovsky, R. A. (2018). Improving the quality of the dental education of future specialists by implementation in the traditional system of a person-oriented training model of teaching. Inter Medical Journal, II (12), 4–8.
7. Hasiuk, N. V., Klitynska, O. V., Antonyshin, I. V., & Mochalov, Yu. A. (2018). Ways of formation and extending of clinical and analytical thought of students-dentists under the activities of student scientific society. Ukraina. Zdorovia natsii — Ukraine. Health of the Nation, 1(53), 112–115.

PUMTS. 2020; 39(3): 43-49.
https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.03.043
Full text (PDF)

Безпека інтенсивної терапії (ІТ) у пацієнтів з ішемічним мозковим інсультом (ІМІ) визначається змінами показників енергоструктурного статусу (ЕССТ). Тому моніторинг та ІТ у таких хворих мають бути спрямовані на виявлення й усунення порушень ЕССТ, які істотно впливають на цілісність церебрального гомеостазу. Метою роботи було поліпшення результатів моніторингу й ІТ у пацієнтів з ІМІ корекцією
та усуненням гіперергічних порушень ЕССТ у найгострішому періоді захворювання. Дослідження виявило основні показники ЕССТ і гемодинаміки, які характеризують стабілізацію загального стану пацієнтів з ІМІ в найгострішому періоді, таких як основний обмін (ОО) у діапазоні 920–1130 ккал × доба-1 × м-2; індекс споживання кисню (IVO2) на рівні 130–160 мл × хв-1 × м-2 та серцевий індекс (СІ) у межах 2,75–3,50 л × хв-1 × м-2. Коефіцієнт кореляції Пірсона визначив середню силу зв’язку між виразністю неврологічної симптоматики за шкалою National Institutes of Health Stroke Scale та рівнем свідомості за шкалою ком Глазго на першу (r = 0,503) і третю (r = 0,698) добу найгострішого періоду ІМІ та сильну силу зв’язку на другу добу захворювання (r = 0,783). Із метою усунення гіперергічних порушень ЕССТ (ОО ≥ 1131 ккал × доба-1 × м-2, IVO2 ≥ 161 мл × хв-1 × м-2) та гіперкінетичних проявів СІ (СІ ≥ 3,51 л × хв-1 × м-2) застосовують антигіпертензивну складову комплексу ІТ у вигляді лабеталолу в/в інфузійно зі швидкістю 2–8 мг × хв-1 або в/в болюсно 10–20 мг, за необхідності з подальшим уведенням по 10 мг в/в через 10–20 хв.

REFERENCES

1. Dariy, V., Mishchenko, T., & Serikov, K. (2019). Integrativnyj monitoring intracerebralnooslozhnennogo ishemicheskogo insulta [Integrative monitoring for intracerebral complications of ischemic stroke]. Medicinskie novosti Gruzii — Georgian medical news, 4 (289), 108–113.
2. Mukherjee, D., & Patil, C. G. (2011). Epidemiology and the global burden of stroke. World Neurosurg, 76(6), 85–90.
3. Galushko, O. A., & Bogdan, A. M. (2018). Diskusіjnі pitannya zastosuvannya manіtolu u hvorih na gostrij іnsult (oglyad lіteraturi j vlasnij dosvіd) [Controversial issues of mannitol use in patients with acute stroke (literature review and own experience)]. Medicina neotlozhnyh sostoyanij — Emergency Medicine, 2(89), 23–28.
4. Shifrin, G. A., & Zajcev, S. E. (2010). Energoresustitaciya pri cerebralnoj nedostatochnosti [Energoresustitation in cerebral insuffiency]. Patologіya — Pathology, 7(2), 15–17.
5. Zadvornov, A. A., Golomidov, A. V., & Grigor’ev, E. V. (2017). Klinicheskaya patofiziologiya oteka golovnogo mozga (ch. 2) [Clinical pathophysiology of cerebral edema (part 2)]. Vestnik anesteziologii i reanimatologii — Bulletin of Anesthesiology and Intensive Care, 14(4), 52–60.
6. Shifrin, G. A., Tumanskij, V. A., & Kolesnik, Yu. M. (2018). Vitalologiya [Vitalology]. Zaporozhe.
7. Bojcova, O. N., Smirnova, L. M., & Shifrin G. A. (2018). Ingalyacionnaya anesteziya na osnove sevoflurana u pacientov s ostroj patologiej organov bryushnoj polosti [Inhalation anesthesia based on sevofluran in patients with acute pathology of abdominal cavity organs]. Bіl, znebolennya ta іntensivna terapіyа — Pain, analgesia and intensive care, 4(85), 43–50.
8. Zozulya, І. S., & Bobrova, V. І. (2006). Іntensivna terapіya gostrogo mozkovogo іnsultu v umovah specіalіzovanogo vіddіlennya [Intensive therapy for acute cerebral stroke in a specialized unit]. Gostrі ta nevіdkladnі stani u prakticі lіkarya — Acute and urgent conditions in the doctor’s practice, 2(2), 14–20.
9. Kandyba, D. V. (2016). Insult [Stroke]. Rossijskij semejnyj vrach — Russian family doctor, 20(3), 5–15.
10. Nakaz MOZ Ukraїni vіd 03.08.2012 № 602 “Unіfіkovanij klіnіchnij protokol medichnoї dopomogi іshemіchnij іnsult (ekstrena, pervinna, vtorinna medichna dopomoga, medichna reabіlіtacіya)” [The order of the Ministry of Health of Ukraine dated 03.08.2012 № 602 “The unified clinical protocol of medical care ischemic stroke (emergency, primary, secondary medical care, medical rehabilitation)”] (2013). Praktichna angіologіya — Practical angiology, 1, 23–53.
11. Powers, W. J., Rabinstein, A. A., Ackerson, T., Adeoye, O. M., Bambakidis, N. C., & Becker, K., et al. (2018). 2018 Guidelines for the Early Management of Patients With Acute Ischemic Stroke: A Guideline for Healthcare Professionals From the American Heart Association/American Stroke Association. Stroke, 49(3), 46–110.
12. Garga, A. J., Dubrov, S. О., & Gavrilenko, O. О. (2019). Lіkuvannya gostrogo porushennya mozkovogo krovoobіgu u vіddіlennі іntensivnoї terapії (Oglyad klіnіchnih rekomendacіj ta nastanov) [Treatment of acute brain disease in the intensive therapy department]. Bіl, znebolennya ta іntensivna terapіyа — Pain, analgesia and intensive care, 1 (86), 37–52.
13. Zinchuk, V. V., Balbatun, O. A., Emelyanchik, Yu. M., Dorohina, L. V., Orekhov, S. D., & Glutkin, S. V. (2013). Praktikum po normalnoj fiziologii: uchebnoe posobie v 2-h chastyah [Workshop on normal physiology: a tutorial in 2 parts]. Grodno.
14. Smirnova L. M. (2009). Koncepcіya organoprotektivnogo znebolennya [The concept of organoprotective anesthesia]. Kiїv.

PUMTS. 2020; 37(1): 74-78.
https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.01.074

Висвітлено роль самоменеджменту в підготовці доктора філософії на основі стандартів МОН України, які спрямовані на формування системного наукового світогляду та загального культурного кругозору в майбутніх вчених. Розглянуто необхідність вміти оперувати медичними та філософськими доктринами, опановувати мистецтвом мислення. Послуговуючись самоменеджментом, вчені здатні ознайомитися зі східними та західними вченнями, не ідеалізуючи одні
вчення і демонізуючи інші. Приділено увагу різниці західного (європейського) та східного (китайського, індійського) способу мислення, що зумовило своєрідність культурних парадигм греко-християнського та буддійського світу. Західне мислення схильне до дихотомії, статики, членування, лінійності та ін. Східне мислення — це цілісний підхід, не членування цілого, не протиставлення, в основі якого лежить закон самоорганізації цілого, єдність різного, одинично-єдиного, перервно-неперервного. Ціле володіє якостями, які не притаманні частинам. Представлені на Сході уявлення
про два види знань: всезнання — цілісне, недиференційоване (континуальне мислення) та умовне знакове знання, яке припускає розділення на суб’єкт і об’єкт (дискретне мислення). Істина доступна лише цілісному мисленню, а знакове — тренування розуму. Стисло розглядаються фундаментальні поняття «дао», «істина», «мудрість», закон Середини чи рухливої рівноваги у викладенні китайських мудреців, а також причини різного відношення до понять істини, слова та мовчання, хаосу та Небесного порядку західного та східного світів. Приділяється увага системному підходу в медичній науці. Рекомендовані конкретні напрями для включення до особистих програм самоменеджменту (та коучингу), які можуть розширити можливості будь-якого науковця.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Standart Vishoyi osviti Ukrayini. Tretij (naukovoosvitnij) riven. Doktor filosofiyi. Specialnist 222 — Medicina [Higher Education Standard of Ukraine. The third (scientificeducational) level. Doctor of Philosophy. Speciality 222 — Medicine].(2017) [in Ukrainian].
2. Grigoreva, T.(2018). Dao i Logos: vstrecha kultur [Tao and Logos: meeting cultures]. St. Petersburg : Azbuka [in Russian].
3. Bor N. Atomnaya fizika i chelovecheskoe poznanie [Atomic Physics and Human Knowledge]. Moscow : Inostrannaya literatura [in Russian].
4. Kukaj (Kobo-dajsi). (2005). Tri ucheniya ukazyvayut i napravlyayut (Sango:siiki) [Three teachings point and guide]. Moscow: Izd. Savin S. A. [in Russian].
5. Enciklopediya mudrosti [Encyclopedia of Wisdom]. (2007). K. Andrievska, M. Ageev (Ed.). Moscow: Roossa, P. 45-48 [in Russian].
6. Enciklopediya mudrosti [Encyclopedia of Wisdom]. (2007). Moscow: Roossa, P. 91. [in Russian].
7. Enciklopediya mudrosti [Encyclopedia of Wisdom]. (2007). Moscow: Roossa, P. 49-50. [in Russian].
8. Golikov, Yu. P., Dybovskij, A. P., Sysuev, V. M. (2015). K 165-letiyu vydayushegosya uchenogo:akademik Ivan Petrovich Pavlov v vospominaniyah svoego uchenika [To the 165th anniversary of the outstanding scientist: Academician Ivan Petrovich Pavlov in the memoirs of his student]. Medicinskij akademicheskij zhurnal — Medical Academic Journal, 15, 1, 115–121 [in Russian].
9. Pismo I. P. Pavlova k sovetskoj molodezhi 1936 [A letter of I.P. Pavlov to Soviet youth, 1936]. (n.d.). Retrieved from: https://xn—-7sblqwdegk2n.xn--p1ai/news/6276-pismoippavlova-k-sovetskoj-molodezhi-1936-g.html [in Russian].
10. Zabrodin, O. N. (2000). «Pismo k molodezhi» I. P. Pavlova i tri usloviya dolgoletiya [“Letter to youth” by I. P. Pavlov and three conditions of longevity]. Rossijskij mediko-biologicheskij vestnik imeni akademika I. P. Pavlova — Russian Medical and Biological Bulletin after I. P. Pavlov, 207–212 [in Russian].
11. Anohin P. K. (1978). Filosofskie aspektyi teorii funktsionalnoy sistemy [Philosophical aspects of the theory of a functional system]. Moscow: Nauka [in Russian].
12. Ovchinnikov, N.F. (2003). Parmenid — chudo antichnoj mysli i neprehodyashaya ideya invariantov [Parmenides — the miracle of ancient thought and the enduring idea of invariants]. Voprosy filosofii — Philosophy Issues, 5, 81–95 [in Russian].
13. Fiziologiya cheloveka. Atlas dinamicheskih shem [Human physiology. Atlas of dynamic schemes]. (2nd ed.). (2015). Sudakov K.V.(Ed.). Moscow: GEOTAR-Media [in Russian].
14. Orlikovskij, M., Osovskaya, G., Tkachuk, V. (2012). Samomenedzhment [Self-management]: textbook. Kiev: Kondor.[in Ukrainian]. Retrieved from: https://www.yakaboo.ua/samomenedzhment-praktikum-navch-pos.html.
15. Alekseev, P.V., Panin, A.V. (2015). Filosofiya: uchebnik [Philosophy: textbook]. Moscow : Prospekt. [in Russian].

PUMTS. 2020; 39(3): 60-66.
https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.03.060
Full text (PDF)

Наведено сучасні дані літератури в галузі дослідження клініко-патогенетичного значення гормонів жирової тканини. Ученим удалося встановити, що жирова тканина бере активну участь в обміні речовин, утворенні кісткової тканини, у процесах згортання крові, регуляції імунітету, процесах запалення, терморегуляції й багатьох інших. Адипокіни — гормони жирової тканини, є різновидом цитокинів і мають важливе клініко-патогенетичне значення в розвитку хронічних хвороб, таких як ожиріння, цукровий діабет, хронічна хвороба нирок і серцево-судинних захворювань. Нині ми зіткнулися з пандемією хронічних неінфекційних захворювань, які є не лише медичним, а й соціально-економічним питанням. Розглянуто сучасні концепції регулювання вироблення адипокинів і їх потенційної ролі у процесах атероґенезу, розвитку інсулінорезистентності, кардіоваскулярної патології та хронічної хвороби нирок. Незважаючи на велику кількість праць, присвячених цьому питанню, їх результати суперечливі й неоднозначні. Необхідні подальші дослідження, спрямовані на визначення ролі адипокинів у регулюванні ліпідного та вуглеводного обміну, впливу на рівень артеріального тиску, атероґенезу, альбумінурії, коагуляції, інсулінорезистентності. Вивчення адипокінів має велику перспективу для адаптації в клінічній практиці оцінки прогностичної ролі рівнів адипокінів стосовно ризику розвитку ускладнень із боку серцево-судинної ситеми, ендокринної системи й ризику розвитку метаболічного синдрому.

REFERENCES

1. Saran, R., Robinson, B., Abbott, K. C, Agodoa, L. Y., Albertus, P., & Ayanian, J., et al. (2017). US renal data system 2016 annual data report: Epidemiology of kidney disease in the United States. Am J Kidney Dis, 69, 7–8.
2. Zillich, A. J., Garg, J., & Basu, S. et al. (2006). Thiazide Expert Panel on Detection, Evaluation, and diuretics, potassium, and the development of diabetes: a Treatment of High Blood Cholesterol in Adults. quantitative review. Hypertension, 46, 219–224.
3. Stengel, B., TarverCarr, M. E., & Powe, N. R. et al. (2003). Lifestyle factors, obesity and the risk of chronic kidney disease. Epidemiology, 14(4), 479–487.
4. Alvarez Sedo, C., Bilinski, M., & Lorenzi, D. et al. (2017). Effect of sperm DNA fragmentation on embryo development: clincal and biological aspects. JBRA Assist Reprod. Dec, 1, 21(4), 343–350.
5. Fedorova, E. Y., & Kutyrina, I. M. et al. (2006). Mechanisms of progression of kidney injury in obesity. Review. Nephrology and dialysis, 8(2), 102–111.
6. Nakamaki, S., Satoh, H., Kudoh, A. et al. (2011). Adiponectin reduces proteinuria in streptozotocin-induced diabetic wistar rats. Exp Biol Med (Maywood), 236, 614–620.
7. Sharma, K. (2009). The link between obesity and albuminuria: Adiponectin and podocyte dysfunction. Kidney Int., 76, 145–148.
8. Koshimura, J., Fujita, H., Narita, T. et al. (2004). Urinary adiponectin excretion is increased in patients with overt diabetic nephropathy. Biochem Biophys Res Commun, 316, 165–169.
9. Naini, A. E., Vahdat, S., & Hedaiati, Z. P. et al. (2016). The effect of Vitamin D administration on serum leptin and adiponectin levels in end–stage renal disease patients on hemodialysis with Vitamin D deficiency: A placebo-controlled double–blind clinical trial. J Res Med Sci, 21:1.
10. Kacso, I. M., Bondor, C. I., & Kacso, G. et al. (2012). Plasma adiponectin is related to the progression of kidney disease in type 2 diabetes patients. Scand. J. Clin. Lab. Invest, 72, 333–339.
11. Bełtowski, J., Jamroz–Wiśniewska, A., & Wójcicka, G. et al. (2008). Renal antioxidant enzymes and glutathione redox status in leptin-induced hypertension. Mol. Cell Biochem, 319, 163–174.
12. Fruhbeck, G. (1998). Leptin: physiology and pathophysiology. Clin. Physiol., 18. 399–419.
13. Gunter, W., & Sheldon, C. et al. (2002). Leptin and renal disease. Am. J. Kidney Dis. 39, 1–11.
14. Mak, R. H, Cheung, W., Cone, R. D., & Marks, D. L. (2006). Leptin and inflammation–associated cachexia in chronic kidney disease. Kidney Int., 69, 794–797.
15. Tesauro, M., Mascali, A., & Franzese, O. et al. (2012). Chronic kidney disease, obesity, and hypertension: The role of leptin and adiponectin. Int. J. Hypertens. doi: 10.1155/2012/943605.
16. Wolf, G., Hamann, A., & Han, D. C. et al. (1999). Leptin stimulates proliferation and TGF–beta expression in renal glomerular endothelial cells: Potential role in glomerulosclerosis [seecomments]. Kidney Int. 56, 860–872.
17. Gunduz, Z., Dursun, N., & Akgun, H. et al. (2005). Renal effects of long‐term leptin infusion and preventive role of losartan treatment in rats. Regul Pept., 132, 59–66.
18. Steppan, C. M., Bailey, S. T., & Bhat, S. et al. (2001). The hormone resistin links obesity to diabetes. Nature, 409, 307–312.
19. Burnett, M. S., Devaney, J. M., & Adenika, R. J. et al. (2006). Cross–sectional associations of resistin, coronary heart disease, and insulin resistance. J. Clin. Endocrinol. Metab.,91(1), 64–68.
20. Lee, J. H., Chan, J. L., & Yiannakouris, N. et al. (2003). Circulating resistin levels are not associated with obesity or insulin resistance in humans and are not regulated by fasting or leptin administration: cross–sectional and interventional studies in normal, insulin– resistant, and diabetic subjects. J. Clin. Endocrinol. Metab., 88, 48–56.
21. Jung, H. S., Park, K. H., & Cho, Y. M. et al. (2006). Resistin is secreted from macrophages in atheromas and promotes atherosclerosis. Cardiovasc. Res., 69(1), 76–85.
22. Maruyama, S., Shibata, R., & Kikuchi, R. et al. (2012). Fat-derived factor omentin stimulates endothelial cell function and ischemia–induced revascularization via endothelial nitric oxide synthase–dependent mechanism. J. Biol. Chem., 287, 408–417.
23. Inoue, J., Wada, J., & Teshigawara, S. et al. (2012). The serum vaspin levels are reduced in Japanese chronic hemodialysis patients. BMC Nephrol., 13, 163.
24. Klöting, N., Kovacs, P., & Kern, M. et al. (2011). Central vaspin administration acutely reduces food intake and has sustained blood glucose–lowering effects. Diabetologia, 54, 1819–1823.
25. Kovacikova, M.,Vitkova, M., & Klimcakova, C. et al. (2008).Visfatin expression in subcutaneous adipose tissue of pre–menopausal women: relation to hormones and weight reduction. Eur. J. Clin. Invest., 38, 516–522.
26. Axelsson, J., Witasp, A., & Carrero, J. J. et al. (2007). Circulating levels of visfatin/pre–B–cell colony–enhancing factor 1 in relation to genotype, GFR, body composition, and survival in patients with CKD. Am J Kidney Dis., 49, 237–244.
27. Carrero, J. J., Witasp, A., & Stenvinkel, P. et al. (2010). Visfatin is increased in chronic kidney disease patients with poor appetite and correlates negatively with fasting serum amino acids and triglyceride levels. Nephrol Dial Transplant., 25, 901–906.
28. Zhang, B. H., Wang, W., & Wang, H. et al. (2013). Promoting effects of the adipokine, apelin, on diabetic nephropathy. PLoS One, 8, e60457.

PUMTS. 2019; 36(4): 60-62.
https://doi.org/10.31071/promedosvity2019.04.060

Повний текст (PDF)

Місцеве лікування хронічних кандидозних стоматитів переважно орієнтоване на застосування монотерапії протигрибковими препаратами, якої, як правило, недостатньо для відновлення мікробного пейзажу мікрофлори порожнини рота. Швидке пристосування грибів роду Candida до протигрибкових препаратів не дає змоги отримати стійкий клінічний результат. На кафедрі терапевтичної стоматології «УМСА» розроблена схема місцевого застосування кількох груп препаратів протигрибкової дії, які змінюються протягом доби та курсу лікування. В арсеналі антимікотиків місцевої дії у запропонованій схемі застосовані найпоширеніші групи протигрибкових препаратів: мазі, анілінові барвники, препарати йоду. Лікування пацієнтів вважали ефективним при досягненні позитивних результатів у клінічній картині захворювання та мікробіологічному обстеженні через місяць після закінчення загальної та комбінованої місцевої терапії.

REFERENCES

1. Kytcevlyak, V. F. (2011). Mikrobnaya flora polosti rta v norme i ee povrejdayuschie faktori [The microbial flora of the oral cavity is normal and its damaging factors]. Stomatolog ¬¬– Dentist, 10, 28-31 [in Russian].
2. Gordiyuk, М. М., Fesenko, Vol. І., Fesenko, Vikt. І. (2010). Kandidoz shlynkovo-kishkovogo traktu ta porojnini rota: navch. posib. [Candidiasis of the intestinal tract and the empty company: Textbook]. Dnipropetrovsk: «Porogy» [in Ukrainian].
3. Іlenko, N. М., Prihodko, М. E., Nikolishyna, Е. V. (2005). Osoblivosti kliniki і likuvannya kandidozu SOPR [Special features of the clinical picture and the candidiasis of oral mucosa]. Ukrainsky stomatologychny almanach – Ukrainian dental almanac, 5, 12-13 [in Ukrainian].
4. Glazunov, О. А., Fesenko, V. I., Fesenko, D. V. (2012). Effеktivnost kомbinаtcii preparatov pivafutcin i bifiform v kompleksnom lechenii kandidoznogo stomatita [Effectiveness of the combination of pimafucin and bifiform preparations in the complex treatment of candidosis stomatitis]. Visnyk stomatologii – Dentistry Bulletin, 1, 98-99 [in Russian].
5. Іlenko, N. М., Lytovchenko, І. Y., Pеtrushanko, Т. О., Nikolishyna, Е. V., Маrchenko, А.V. (2019). Sposib likuvannya hronichnogo kandidoznogo stomatitu [The way of treating chronic candidal stomatitis], applicant and patentee is Ukrainian Medical Dental Academy: patent 135910 Ukraine, № u201901391; application from 11.02.2019; published 25.07.2019, Bulletin № 14 [in Ukrainian].

PUMTS. 2020; 39(3): 77-81.
https://doi.org/10.31071/promedosvity2020.03.077
Full text (PDF)

Гіперестезія зубів — доволі розповсюджений патологічний стан. Згідно з аналізом наукових публікацій, присвячених лікуванню гіперчутливості дентину зубів через оголення шийок зубів у разі захворювань пародонту, сучасні методи лікування виявляються недостатньо ефективними. Метою роботи було дослідження змін структури гіперчутливого дентину зубів за використання низькоінтенсивного лазерного випромінювання та настойки прополісу за допомогою растрової електронної мікроскопії. Було досліджено 12 зубів з ознаками гіперчутливості дентину, видалених за ортопедичними показаннями в пацієнтів із генералізованим пародонтитом ІІ–ІІІ ступеня тяжкості, хронічного перебігу. Зразки зубів після необхідної обробки були рандомно розділені на чотири групи: 1 група — нанесення фторвмісного лаку, 2 група — нанесення настойки прополісу, 3 група — опромінення діодним (810 нм) лазером, 4 група — комбіноване застосування настойки прополісу та діодного лазера (810 нм). Під час вивчення мікроскопічних знімків необробленої частини зразків усіх груп на поверхні дентину було знайдено пори, що є входами в дентинні канальці, розміром приблизно від 2 до 5 мкм, округлої або овальної форми. У 1 та 2 групі на мікроскопічних знімках зразків була утворена щільна плівка, у 3 групі були візуалізовані входи в дентинні канальці з подвійною структурою. У 4 групі входи до дентинних канальців були щільно закриті, тільки поодинокі отвори залишалися відкритими. Результати растрового електронного мікроскопічного дослідження свідчать про обтурацію дентинних канальців у разі комбінованого застосування настойки прополісу та діодного лазера.

REFERENCES

1. Abbasi, A. J., Mohammadi, F., & Bayat, M. (2018). Applications of propolis in dentistry: a review. Ethiopian Journal of Health Sciences, 28(4), 505–512. https://doi.org/10.4314/ejhs.v28i4.16.
2. Biagi, R., Cossellu, G., & Sarcina, M. (2015). Laser-assisted treatment of dentinal hypersensitivity: a literature review. Annali Di Stomatologia, VI(3–4), 75–80. https://doi.org/10.11138/ads/2015.6.3.075.
3. Brännström, M., & Äström, A. (1972). The hydrodynamics of the dentine; Its possible relationship to dentinal pain. Int Dent J, 2, 219–227.
4. Chen, C., Parolia, A., Pau, A., & Celerino de Moraes Porto, I. (2015). Comparative evaluation of the effectiveness of desensitizing agents in dentine tubule occlusion using scanning electron microscopy. Australian Dental Journal, 60(1), 65–72. https://doi.org/10.1111/adj.12275.
5. Farooq, I., Moheet, I. A., & AlShwaimi, E. (2015). In vitro dentin tubule occlusion and remineralization competence of various toothpastes. Archives of Oral Biology, 60(9), 1246–1253. https://doi.org/10.1016/j.archoralbio.2015.05.012.
6. Khurshid, Z., Naseem, M., & Zafar, M. S. (2017). Propolis: A natural biomaterial for dental and oral healthcare. Journal of Dental Research, Dental Clinics, Dental Prospects, 11(4), 265–274. https://doi.org/10.15171/joddd.2017.046.
7. Kripal, K., Chandrasekaran, S., Kumar, V., Chavan, S. D., & Dileep, A. (2019). Treatment of dentinal hypersensitivity using propolis varnish: A scanning electron microscope study. Indian Journal of Dental Research, 30(2), 249–253. https://doi.org/10.4103/ijdr.ijdr_400_18.
8. Leye Benoist, F., Niang, S. O., & Faye, B. (2016). Treatment of Dentin Hypersensitivity: A Systematic Review of Randomized Clinical Trials. Journal of Dentistry and Oral Care Medicine, 2(2), 204–224. https://doi.org/10.15744/2454-3276.2.204.
9. Pandey, R., Koppolu, P., & Kalakonda, B. (2017). Treatment of dentinal hypersensitivity using low-level laser therapy and 5 % potassium nitrate: A randomized, controlled, three arm parallel clinical study. International Journal of Applied and Basic Medical Research, 7(1), 63–66. https://doi.org/10.4103/2229-516x.198526.

Повний текст (PDF)

Стаття присвячена історії становлення та розвитку кафедри ортопедичної стоматології 1 Харківської медичної академії післядипломної освіти. Офіційно кафедра заснована у 1930 р. як кафедра одонтології Українського інституту вдосконалення лікарів. Починаючи з 1931 р. кафедра називалася стоматологічною, на кафедрі почали підвищувати кваліфікацію лікарі-стоматологи. У вересні 1941 р. кафедра припинила свою роботу. У 1958 р. поновлюється робота кафедри. З 1959 р. в Українському інституті удосконалення лікарів при кафедрі стоматології створено доцентський курс спеціалізації для лікарів-ортопедів та ортодонтів. У 1965 р. вперше за історію інституту для викладання ортопедичної стоматології було створено окрему кафедру, яку очолив М. А. Нападов.

Під керівництвом завідувача кафедри професора В. І. Гризодуба було захищено та затверджено ВАК України 12 кандидатських дисертацій (І. П. Дністранський, І. Ісаков, Л. О. Іваніщенко, К. В. Жуков, О. О. Челяпіна, Р. М. Бадалов, Д. В. Гризодуб, Є. В. Гризодуб, С. А. Гордієнко та 2 дисертації іноземних громадян).

2 травня 2016 р. пішов із життя видатний учений, педагог, корифей дитячої рентгенології України, кандидат медичних наук, доцент кафедри рентгенології та дитячої рентгенології ХМАПО Крамний Іван Омелянович. Він народився 20 лютого 1948 р. в с. Луговики Чорнухівського району Полтавської області.
Іван Омелянович усе своє життя пов’язав із рентгенологією — в юні роки закінчив Харківський рентгеноелектротехнічний медичний технікум, працював рентгенлаборантом у Харківському НДІ загальної та невідкладної хірургії, міській лікарні No 9. Після закінчення у 1974 р. Харківського медичного інституту працював лікарем-рентгенологом, а з 1976 р. — завідувачем рентген-кабінету Харківського НДІ охорони здоров’я дітей і підлітків ім. Н. К. Крупської.
Із 1983 р. І. О. Крамний працював у ХМАПО спочатку асистентом кафедри рентгенології, а  після захисту дисертаційної роботи з 1988 р. — доцентом кафедри. З 1999 по 2009 р. він обіймав посаду начальника навчального відділу академії.
Одним з  основних напрямків наукових досліджень Івана Омеляновича була променева діагностика захворювань дитячого віку. Проте лише цією проблемою коло його наукових і лікарських інтересів не обмежувалося. Практично немає такого розділу променевої діагностики, в якому б не працював Іван Омелянович, не проводив наукові дослідження, не обстежував хворих і за яким у нього немає наукових праць, патентів, розробок. Загальна кількість його наукових праць — понад 500. Про активність його як науковця свідчать видані в авторстві та співавторстві 12 монографій, отримані свідоцтва на 37 патентів, ним підготовлено понад 30 наукових посібників для лікарів-рентгенологів, 6 методичних рекомендацій, низка інформаційних листів та 6 раціоналізаторських пропозицій. Зокрема, з його ініціативи та його участю видані перший в Україні підручник державною мовою «Педіатрична рентгенологія» у 2 томах (2013), а також ціла низка монографій і посібників із діагностики захворювань легень, системи травлення та кістково-суглобової системи.
Слід зазначити, що доцент І.  О.  Крамний був ще й видатним педагогом, ним разом із суто науковими працями опубліковано понад 40 праць із методики викладання рентгенодіагностики лікарям, у тому числі й інших фахів. Він є співавтором першого в Україні посібника «Дидактичні проблеми післядипломної освіти радіологів-діагностів».
Він надавав велику допомогу під час навчання аспірантів, клінічних ординаторів, у виконанні кандидатських дисертацій викладачам кафедри (професорові І. О. Вороньжеву, доцентам М. О. Бортному, Р. Ю. Чуриліну, В. В. Шаповаловій, Ю. А. Коломійченку та ін.).
Іван Омелянович був не лише вдумливим науковцем і талановитим педагогом, він постійно дбав про підвищення фахового рівня лікарів-рентгенологів та про поліпшення допомоги практичній охороні здоров’я.
Для цього за його участю було підготовлено навчальні плани і програми, проводилися цикли тематичного удосконалення з рентгенодіагностики за багатьма профілями: захворювань органів дихання та середостіння, невідкладної діагностики захворювань різних органів і систем. Окрім того, підготовлено навчальний план циклу тематичного удосконалення, проведено цикл і видано вперше в Україні методичні рекомендації для підготовки керівників інтернів на заочних базах (2008).
Доцент І. О. Крамний був незмінним учасником з’їздів із рентгенодіагностики як СРСР, так і України, часто виступав із програмними доповідями. Його лекції, семінари та практичні заняття завжди відзначалися своєю чіткістю, конкретністю, логічною завершеністю, послідовністю, глибиною викладення матеріалу та артистизмом. Заняття, які проводив І. О. Крамний, були прекрасною школою для молодих викладачів.
Незважаючи на велику зайнятість, Іван Омелянович багато часу приділяв громадській роботі. Близько 25 років він виконував обов’язки головного позаштатного спеціаліста з дитячої рентгенології головного управління охорони здоров’я ХОДА, був членом атестаційної комісії, членом редколегії журналу «Радіологічний вісник». До останнього часу він був членом конкурсної комісії ХМАПО, заступником голови внутрішньовузівської інспекційної комісії, а також комісії з експертизи та якісної оцінки навчальної та навчально-методичної літератури ХМАПО.
І. О. Крамний користувався заслуженим авторитетом і повагою серед колег та пацієнтів. Нагороджений знаком «Відмінник охорони здоров’я», почесними грамотами обласного і міського відділу охорони здоров’я, МОЗ України.
Іван Омелянович був скромною, дуже доброзичливою, безкорисною і водночас принциповою людиною, яку любили й поважали не лише хворі, лікарі й співробітники, а й увесь рентгенологічний і медичний загал області та України. Йому були притаманні велика працелюбність і працездатність, компетентність та професіоналізм. Залишений ним науковий спадок ще багато десятиліть служитиме людям.
Для усіх тих, хто багато років працював поряд з Іваном Омеляновичем, він був і залишиться взірцем доброї, порядної, розумної і талановитої людини, до якої завжди можна було звернутися за порадою, по допомогу. Ми навчалися в нього відданості своїй справі, педагогічній майстерності, вмінню знаходити єдине справедливе рішення в будь-яких ситуаціях. Ми свято зберігаємо пам’ять про нашого Вчителя, бережемо, примножуємо та розвиваємо всі закладені ним традиції. Світла пам’ять про Івана Омеляновича Крамного назавжди залишиться в наших серцях.
Колективи кафедр рентгенології та дитячої рентгенології, променевої діагностики ХМАПО.