Политика и стратегия в области здравоохранения

АКТУАЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ ОРГАНИЗАЦИИ МЕДИЦИНСКОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ ДЕТЕЙ И ПОДРОСТКОВ В УСЛОВИЯХ ОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ УЧРЕЖДЕНИЙ

На фоне негативных тенденций ухудшения состояния здоровья детского населения в Украине, особенно в период реформирования отрасли здравоохранения, актуальным становится формирование и развитие службы школьного здравоохранения. Эффективная система медицинского обеспечения детей в учебных заведениях не определена. Система школьного здравоохранения включает разных специалистов — врачей, психологов, специалистов по питанию, социальных работников и др. Актуальным является определение четких компетенций всех участников системы школьной медицины во избежание дублирования функций, а также с целью повышения эффективности функционирования команды школьной системы здравоохранения. Под эгидой ВОЗ создаются «дорожные карты» развития школьной медицины.

В настоящее время определение и обоснование концепции школьной медицины и компетенций для специалистов, которые будут обеспечивать медицинскую помощь школьникам в учебных заведениях Украины, становится актуальной задачей сегодняшнего для педиатров, педагогов, специалистов общественного здравоохранения.

Медицинское образование

ОРГАНИЗАЦИЯ САМОСТОЯТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ СТУДЕНТОВ-МЕДИКОВ

В современных условиях становится очевидным, что обществу нужны высококвалифицированные специалисты с активной профессиональной и жизненной позицией, способные не только адаптироваться в глобальном мире, но и занимать в нем лидирующие позиции. Поэтому перед высшим образованием стоят особые задачи, связанные с формированием будущих специалистов, имеющих как профессиональные, так и культурные компетенции, а также стремление к саморазвитию и самосовершенствованию.

Самостоятельная работа студентов является одним из важнейших элементов обучения в вузе. Эффективность самостоятельной работы студента обусловлена тремя основными факторами — организацией, обеспечением и контролем. В то же время эффективность самостоятельной работы зависит от мотивации студентов; их понимание и способность учиться самостоятельно, дополнять свои знания.

Самостоятельная работа студента является важной составляющей учебного процесса, направленной на повышение качества, глубины и силы получаемых знаний при изучении конкретных предметов учебной программы, формировании у студента потребности в самообразовании, саморазвитии и совершенствовании.

Современные проблемы медицины

ОСОБЕННОСТИ ОПРЕДЕЛЕНИЯ ЛАБОРАТОРНЫХ МАРКЕРОВ ПРОГНОЗИРОВАНИЯ ВОЗНИКНОВЕНИЯ ЛИМФОРЕИ ПОСЛЕ МАСТЭКТОМИИ

Послеоперационный период при хирургических вмешательствах на грудной железе определяется уровнем физиологического резерва, состоянием иммунофизиологических показателей. Целью исследования было определение маркеров прогнозирования риска развития постмастэктомической лимфореи. Проведен ретроспективный анализ результатов лабораторного исследования 78 пациенток с раком молочной железы после мастэктомии в период с 2006 по 2011 гг. I группа включала пациенток с благоприятным послеоперационным течением. Во II группу вошли пациентки с длительной постмастэктомической лимфореей. Использование расширенного лабораторного исследования у пациенток с раком молочной железы позволяет определить маркеры прогнозирования риска развития послеоперационной лимфорреи после мастэктомии и ее неблагоприятного течения у каждой отдельной пациентки, вследствие чего возможно применение дополнительных профилактических и лечебных мероприятий в дальнейшем.

Дискуссии

ФУНКЦИИ КЛИНИЧЕСКОЙ СОСТАВЛЯЮЩЕЙ ПОСЛЕДИПЛОМНОГО ОБРАЗОВАНИЯ И НЕПРЕРЫВНОГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО РАЗВИТИЯ ВРАЧЕЙ

Проведено исследование с целью установления функций, которые выполняет клиническая составляющая последипломного образования и непрерывного профессионального развития врачей. Работа выполнена на материалах клинических кафедр Харьковской медицинской академии последипломного образования. Установлено, что клиническая составляющая учебной и научной деятельности обеспечивает проведение государственной аттестации медицинских кадров в части требований к гарантированию ее качества. Преподаватели клинических кафедр выполняют функцию независимых экспертов относительно оценки клинических знаний, умений и практических навыков. Показано, что для этого необходимы клинические условия: наличие необходимого клинического массива, оборудование и другие элементы материально-технической базы. В их число входят: наличие клинического оборудования и мощность клинической базы, которая должна быть способной предоставить для учебного процесса необходимые условия.

Установлено, что клиническая составляющая создает клиническую базу, необходимую для гарантирования условий качества учебного процесса. Клиническая составляющая также является материальной и технологической основой научных исследований.

Показано, что клиническая составляющая деятельности высших медицинских учебных заведений выполняет функцию по обеспечению материальной базы относительно разработки и внедрения новых медицинских технологий и обеспечения надлежащей квалификации кадров преподавателей.

Научные обзоры и клинические лекции

КАТЕТЕРНАЯ АБЛЯЦИЯ ПРИ ФИБРИЛЛЯЦИИ ПРЕДСЕРДИЙ И СОПУТСТВУЮЩЕЙ СЕРДЕЧНОЙ НЕДОСТАТОЧНОСТИ

Фибрилляция предсердий и сердечная недостаточность — распространенные патологии в структуре сердечно-сосудистых заболеваний; часто наблюдается их сочетание, течение одной осложняет течение другой. Катетерная абляция при фибрилляции предсердий и сопутствующей хронической сердечной недостаточности за последние годы получила широкое применение в случае симптомного течения аритмии и неэффективности медикаментозного лечения. Проведен анализ литературы по эффективности и безопасности катетерной абляции у этой группы пациентов, особенно у такой противоречивой, как пациенты с сердечной недостаточностью с сохраненной фракцией выброса левого желудочка.

В помощь врачу-практику

ПРОБЛЕМЫ НЕМЕДИКАМЕНТОЗНЫХ МЕТОДОВ ЛЕЧЕНИЯ ТАБАКОКУРЕНИЯ У СПОРТСМЕНОВ

Курение табака является распространенной вредной привычкой, которую относят к одному из видов наркомании. В настоящее время оно широко распространено не только среди взрослых, но и среди подростков и спортсменов. Среди множества методов лечения курения табака немедикаментозные методы — акупунктура в сочетании с рациональной психотерапией — занимают значительное место. Для повышения эффективности лечения никотиновой зависимости необходимо одновременное лечение соматических заболеваний. Для этого предлагается сочетание акупунктуры с рациональной психотерапией. Описана возможность использования рациональной психотерапии при психосоматических нарушениях, которые являются причиной разных внутренних болезней, а также использование методов классической психотерапии в «преодолении болезни». Представлены данные по диагностике и лечению чаще всего сопутствующей вегето-сосудистой дистонии, которая встречается у спортсменов в возрасте от 17 до 22 лет, и использование метода пролонгированной рефлексотерапии в их реабилитации. Отмечены трудности установления сопутствующего диагноза у спортсменов и выбора терапевтической тактики при этой патологии. Предложены рекомендации для использования метода пролонгированной рефлексотерапии.

Трибуна молодого учёного

ВОЗМОЖНОСТИ СОВРЕМЕННОГО АНЕСТЕЗИОЛОГИЧЕСКОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКОЙ ХОЛЕЦИСТЭКТОМИИ У ПАЦИЕНТОВ ПОЖИЛОГО ВОЗРАСТА

Статья посвящена анализу современных данных научной литературы о возможности применения методов анестезии при лапароскопической холецистэктомии у пациентов пожилого возраста с точки зрения безопасности и эффективности. Организм геронтологических пациентов отличается наличием возрастных изменений и ограничением функциональных резервов практически всех органов и систем организма, что значительно увеличивает риск развития ишемических и гипоксических повреждений жизненно важных органов, в первую очередь ЦНС. Одним из возможных последствий анестезии являются когнитивные нарушения, развитие которых связывают с видом анестезиологического обеспечения. Анализ литературы показал, что общая анестезия не всегда является наилучшим методом обезболивания при лапароскопических операциях, так как любой из ее вариантов не создает полноценной защиты организма от операционной травмы. Вместе с тем регионарные методы имеют такие преимущества, как безопасность, эффективность и невысокая стоимость.

Юбилеи

СЛУЖІННЯ НАУЦІ ТА ОХОРОНІ ЗДОРОВ’Я (ДО 85-РІЧЧЯ ПРОФЕСОРА МИКОЛИ ІВАНОВИЧА ХВИСЮКА)

Професору Миколі Івановичу Хвисюку, відомому вченому, організатору охорони здоров’я та вищої школи, блискучому фахівцю, ортопеду-травматологу та вертебрологу, Заслуженому діячу науки і техніки України, доктору медичних наук, професору кафедри травматології, вертебрології й анестезіології, Почесному ректору Харківської медичної академії післядипломної освіти, Почесному громадянину Харківської області 19 січня 2019 р. виповнилося 85 років від дня народження.

Микола Іванович народився в селянській родині в Білорусії (село Вороцевичи, Івановський район, Брестська область). Дитинство його пройшло в роки військового лихоліття — окупації, голоду, партизанського життя в лісах. Перенесені труднощі й людські страждання зміцнили його впевненість у необхідності допомоги людям, тому він присвятив себе медицині. Свій шлях розпочав із навчання в Пінській фельдшерсько-акушерській школі, закінчивши яку на відмінно вступив до лікувального факультету Вітебського державного медичного інституту. Навчаючись на відмінно (Сталінський стипендіат), Микола Іванович брав активну участь у громадській діяльності інституту та міста. Неодноразово обирався секретарем комсомольської організації інституту, членом міського й обласного комітету комсомолу, делегатом з’їзду комсомолу Білорусії. Був членом збірної команди інституту з легкої атлетики. Нагороджувався грамотами ЦК ВЛКСМ Білорусії, обкому й міськкому комсомолу, Вітебської міськради.

Після закінчення інституту був призначений головним лікарем Брестського обласного кістково-туберкульозного санаторію «Домачево». Війна, голодні роки призвели до масового захворювання на туберкульоз. Протитуберкульозна служба була чи не найголовнішою ланкою охорони здоров’я, і Микола Іванович надавав професійну допомогу хворим. Багато пацієнтів, особливо з туберкульозними спондилітами, потребували оперативного лікування.

Спало на думку про необхідність удосконалення хірургічної майстерності, яку він здійснив у 1961 р. в одному з найстаріших профільних науково-дослідних інститутів — інституті ім. проф. М. І. Ситенка, на кафедрі ортопедії й травматології Українського інституту вдосконалення лікарів (керівник член-кор. АМН СРСР проф. М. П. Новаченко).

Науковий інтерес Миколи Івановича був пов’язаний з патологією хребта. Він почав з азів — анатомо-топографічного обґрунтування оперативних доступів до хребта (кандидатська дисертація) і блискуче розкрив себе як вченого з проблеми остеохондрозу (докторська дисертація) та ускладнених ушкоджень хребта. Водночас це були піонерські напрями.

Професор М. І. Хвисюк — учений світового рівня із широким діапазоном наукових інтересів в ортопедії та травматології, вертебрології, педагогіці, організації охорони здоров’я.

Особисто М. І. Хвисюком і його учнями розроблено цілу низку оперативних доступів до тіл хребців, у результаті чого була видана монографія

«Оперативні доступи до тіл грудних і поперекових хребців». Уперше в СРСР М. І. Хвисюк вивчив і обґрунтував синдром нестабільності хребта, було доведено можливість управляння хребців при різних видах і ступенях зсуву (спондилолістез, переломо-вивихи хребця), розроблено цілу низку способів лікування переднього спондилолістезу. Уперше почав вивчати особливості остеохондрозу в дітей і в людей похилого віку. Ним розроблено класифікацію остеохондрозу, обґрунтовано низку оригінальних методів лікування з використанням дистракції, мануальної терапії, кріодеструкції, хемонуклеолізу, оперативних втручань.

Більша частина роботи проведена з вивчення ушкоджень хребта. Уперше обґрунтовані різні види оперативних втручань на передніх і задніх відділах хребта з використанням розроблених М. І. Хвисюком оригінальних металевих конструкцій, які знайшли поширення в багатьох країнах. Запропоновані оригінальні оперативні втручання на спинному мозку при ускладнених ушкодженнях хребта, обґрунтовані патогенетичні методи лікування пухлин хребта.

Можна з повною підставою говорити, що Микола Іванович є одним із фундаторів української вертебрології і творцем Харківської школи вертебрологів, яка й нині займає провідне місце в науковому світі. Під безпосереднім керівництвом Миколи Івановича виконано більше 45 дисертацій. Він є автором близько 600 наукових праць, у тому числі 16 монографій, більше 70 винаходів. Микола Іванович завжди відчував нові проблемні питання медицини й швидко реагував на них.

У зв’язку зі швидким розвитком вертебрології (розкриття патогенетичних проблем нестабільності хребта, остеохондрозу, редукції при ушкодженнях, стенозах, дисплазіях із застосуванням цілої низки обладнань і способів спондилодезу та ін.) в академії була відкрита перша в СРСР кафедра вертебрології для підготовки фахівців. Виникла проблема політравми, і кафедра швидко започаткувала не тільки її вивчення (опубліковано більше 100 наукових статей), але й підвищення кваліфікації лікарів — відкрито першу в СРСР кафедру швидкої невідкладної допомоги, яка почала проводити цикли тематичного вдосконалення по множинних і сполучених ушкодженнях.

Під керівництвом і за особистої участі М. І. Хвисюка в Харківській медичній академії післядипломної освіти відкрито 32 нові кафедри, зокрема перші в Радянському Союзі й Україні: підліткової медицини, поліклінічної педіатрії, медичної генетики та УЗД, неонатології, наркології, сексології тощо; створено в м. Харкові один із найбільших учбово-науково-клінічних комплексів в Україні — Салтівський медичний комплекс. Це одна із головних заслуг М. І. Хвисюка — він побудував і створив один із кращих лікувальних комплексів, який з повагою називають «Хвисюківка». До його складу входять 6 лікарень, навчально-лабораторний комплекс академії, 4 гуртожитки, патолого-анатомічний корпус, клініка для тварин. На наполегливу вимогу та за особистої участі М. І. Хвисюка за рахунок залучених коштів побудовано дитячий корпус міської офтальмологічної лікарні ім. Гіршмана; за рахунок засобів академії (Союзний бюджет) завершено будівництво корпусу обласної дитячої інфекційної лікарні та неонатального центру; для поліпшення роботи обласному онкодиспансеру передано 5-поверховий будинок гуртожитку академії; більше 100 родинам медичних працівників і вчителів Харкова виділено квартири в гуртожитках академії.

Кар’єрне зростання Миколи Івановича настільки ж стрімке, як і наукове. Він пройшов усі щаблі — асистент і доцент кафедри, заступник директора з наукової роботи, завідувач кафедри, ректор медичної академії післядипломної освіти. Попри принциповості й адміністративному талантові його завжди відрізняє людяність, уміння працювати з людьми.

Миколі Івановичу було з кого брати приклад. Його вчителями були відомі вчені М. П. Новаченко (чл.-кор. АМН СРСР) та О. О. Корж (Академік Академії медичних наук СРСР і України). А тривала робота як відповідального секретаря всесоюзного журналу «Ортопедія, травматологія й протезування» дала змогу йому постійно спілкуватися з елітою ортопедії й травматології не тільки СРСР, але й із закордонними вченими, переймаючи новизну та досвід.

Незважаючи на свою зайнятість лікувальною, науковою й адміністративною роботою, Микола Іванович брав активну участь у громадському житті: був депутатом міської й обласної рад; членом редколегії багатьох наукових видань; заснував і був головним редактором журналу «Проблеми сучасної медичної науки та освіти»; президентом Харківського медичного товариства; членом координаційної ради охорони здоров’я Харківської Облдержадміністрації.

Професор Хвисюк брав активну участь у роботі Всесоюзного та майже всіх республіканських з’їздів ортопедів-травматологів, обирався членом президій і правлінь товариств, членом Всесоюзної комісії з біомеханіки, радником-експертом комісії з радіаційного захисту населення при Верховній Раді України, членом бюро Ради північно-східного наукового центру. Неодноразово в складі офіційних делегацій Радянського Союзу та України відвідував США, Німеччину, Англію, В’єтнам, Югославію, Польщу, Сирію та інші країни. У 1979 р. був відряджений у В’єтнам для надання практичної й організаційної допомоги потерпілим у конфлікті між Китаєм і В’єтнамом (м. Лангшон).

За його ініціативи вперше в Україні організовані нові напрями в підготовці лікарів-фахівців, підвищення кваліфікації з багатьох розділів медицини з розробкою навчальних планів і програм (психотерапія, наркологія, сексологія, неонатологія, вертебрологія, швидка й невідкладна допомога, клінічні комп’ютерні технології, нові напрями в сімейній медицині та ін.). В академії створені єдині в Україні факультет сімейної медицини та факультет менеджменту в охороні здоров’я, відкриті науково-дослідна лабораторія з питань сімейної медицини, кафедра сімейної медицини. У 2002 р. відкрито Медичний коледж для підготовки медичних сестер-бакалаврів, відділення підвищення кваліфікації медичних сестер.

Заслуги Миколи Івановича оцінені науковою громадськістю як у нашій країні (дійсний член Інженерної академії України, Заслужений діяч науки й техніки України), так і за кордоном (член Міжнародної Інженерної Академії, Міжнародної кадрової Академії; визнаний людиною року в галузі медичної науки Міжнародним біографічним центром (1997 р.) і Американським біографічним інститутом (1998 р.). Має урядові нагороди СРСР і України: орден Трудового Червоного прапора, орден Дружби народів, орден «Почесна відзнака Президента України», подяка Президента України, орден за трудові досягнення IV ст., орден «За заслуги» II ст., золота медаль «За заслуги в освіті», диплом і пам’ятна медаль номінанта альманаху «Золота книга української еліти».

Микола Іванович добрий сім’янин — має двох синів, які пішли шляхом свого батька, стали відомими ортопедами-травматологами, а їх нащадки теж стали науковцями.

Професор Хвисюк у всіх професійних і ділових питаннях займає активну творчу позицію в побудові незалежної України.

Свій славний ювілей Микола Іванович зустрів повним задумів і планів на майбутнє. Щиро побажаємо йому здоров’я й успіхів для їхньої реалізації!

Ректорат Харківської медичної академії післядипломної освіти. Редколегія журналу ХМАПО «Проблеми безперервної медичної освіти та науки».

Памяти

ПАМ’ЯТІ ШАНОВНОГО ВЧИТЕЛЯ, ДОЦЕНТА КРАМНОГО ІВАНА ОМЕЛЯНОВИЧА

2 травня 2016 р. пішов із життя видатний учений, педагог, корифей дитячої рентгенології України, кандидат медичних наук, доцент кафедри рентгенології та дитячої рентгенології ХМАПО Крамний Іван Омелянович. Він народився 20 лютого 1948 р. в с. Луговики Чорнухівського району Полтавської області.
Іван Омелянович усе своє життя пов’язав із рентгенологією — в юні роки закінчив Харківський рентгеноелектротехнічний медичний технікум, працював рентгенлаборантом у Харківському НДІ загальної та невідкладної хірургії, міській лікарні No 9. Після закінчення у 1974 р. Харківського медичного інституту працював лікарем-рентгенологом, а з 1976 р. — завідувачем рентген-кабінету Харківського НДІ охорони здоров’я дітей і підлітків ім. Н. К. Крупської.
Із 1983 р. І. О. Крамний працював у ХМАПО спочатку асистентом кафедри рентгенології, а  після захисту дисертаційної роботи з 1988 р. — доцентом кафедри. З 1999 по 2009 р. він обіймав посаду начальника навчального відділу академії.
Одним з  основних напрямків наукових досліджень Івана Омеляновича була променева діагностика захворювань дитячого віку. Проте лише цією проблемою коло його наукових і лікарських інтересів не обмежувалося. Практично немає такого розділу променевої діагностики, в якому б не працював Іван Омелянович, не проводив наукові дослідження, не обстежував хворих і за яким у нього немає наукових праць, патентів, розробок. Загальна кількість його наукових праць — понад 500. Про активність його як науковця свідчать видані в авторстві та співавторстві 12 монографій, отримані свідоцтва на 37 патентів, ним підготовлено понад 30 наукових посібників для лікарів-рентгенологів, 6 методичних рекомендацій, низка інформаційних листів та 6 раціоналізаторських пропозицій. Зокрема, з його ініціативи та його участю видані перший в Україні підручник державною мовою «Педіатрична рентгенологія» у 2 томах (2013), а також ціла низка монографій і посібників із діагностики захворювань легень, системи травлення та кістково-суглобової системи.
Слід зазначити, що доцент І.  О.  Крамний був ще й видатним педагогом, ним разом із суто науковими працями опубліковано понад 40 праць із методики викладання рентгенодіагностики лікарям, у тому числі й інших фахів. Він є співавтором першого в Україні посібника «Дидактичні проблеми післядипломної освіти радіологів-діагностів».
Він надавав велику допомогу під час навчання аспірантів, клінічних ординаторів, у виконанні кандидатських дисертацій викладачам кафедри (професорові І. О. Вороньжеву, доцентам М. О. Бортному, Р. Ю. Чуриліну, В. В. Шаповаловій, Ю. А. Коломійченку та ін.).
Іван Омелянович був не лише вдумливим науковцем і талановитим педагогом, він постійно дбав про підвищення фахового рівня лікарів-рентгенологів та про поліпшення допомоги практичній охороні здоров’я.
Для цього за його участю було підготовлено навчальні плани і програми, проводилися цикли тематичного удосконалення з рентгенодіагностики за багатьма профілями: захворювань органів дихання та середостіння, невідкладної діагностики захворювань різних органів і систем. Окрім того, підготовлено навчальний план циклу тематичного удосконалення, проведено цикл і видано вперше в Україні методичні рекомендації для підготовки керівників інтернів на заочних базах (2008).
Доцент І. О. Крамний був незмінним учасником з’їздів із рентгенодіагностики як СРСР, так і України, часто виступав із програмними доповідями. Його лекції, семінари та практичні заняття завжди відзначалися своєю чіткістю, конкретністю, логічною завершеністю, послідовністю, глибиною викладення матеріалу та артистизмом. Заняття, які проводив І. О. Крамний, були прекрасною школою для молодих викладачів.
Незважаючи на велику зайнятість, Іван Омелянович багато часу приділяв громадській роботі. Близько 25 років він виконував обов’язки головного позаштатного спеціаліста з дитячої рентгенології головного управління охорони здоров’я ХОДА, був членом атестаційної комісії, членом редколегії журналу «Радіологічний вісник». До останнього часу він був членом конкурсної комісії ХМАПО, заступником голови внутрішньовузівської інспекційної комісії, а також комісії з експертизи та якісної оцінки навчальної та навчально-методичної літератури ХМАПО.
І. О. Крамний користувався заслуженим авторитетом і повагою серед колег та пацієнтів. Нагороджений знаком «Відмінник охорони здоров’я», почесними грамотами обласного і міського відділу охорони здоров’я, МОЗ України.
Іван Омелянович був скромною, дуже доброзичливою, безкорисною і водночас принциповою людиною, яку любили й поважали не лише хворі, лікарі й співробітники, а й увесь рентгенологічний і медичний загал області та України. Йому були притаманні велика працелюбність і працездатність, компетентність та професіоналізм. Залишений ним науковий спадок ще багато десятиліть служитиме людям.
Для усіх тих, хто багато років працював поряд з Іваном Омеляновичем, він був і залишиться взірцем доброї, порядної, розумної і талановитої людини, до якої завжди можна було звернутися за порадою, по допомогу. Ми навчалися в нього відданості своїй справі, педагогічній майстерності, вмінню знаходити єдине справедливе рішення в будь-яких ситуаціях. Ми свято зберігаємо пам’ять про нашого Вчителя, бережемо, примножуємо та розвиваємо всі закладені ним традиції. Світла пам’ять про Івана Омеляновича Крамного назавжди залишиться в наших серцях.
Колективи кафедр рентгенології та дитячої рентгенології, променевої діагностики ХМАПО.